 |
Ялиця –
красуня, і деревина чудова
З-поміж понад півсотні видів ялиці на земній кулі, в Україні, в
Карпатському регіоні природно ростуть насадження лише одного
виду – ялиці білої, дерева першої величини, довговічного, яке у
віці 250-300 років досягає висоти 40-45 м діаметра 150 см. Це
одна з основних лісоутворюючих порід в Карпатському регіоні.
Поширена на висотах від 270 до 1200 м над рівнем моря в
дубово-буково-ялицевих, ялицево-букових і
смереково-ялицево-букових лісах. Спорадично зустрічається в
домішці в прилеглій горбогірній частині лісостепу.
В корінних типах деревостанів запаси стовбурної деревини
досягають у віці стиглості 700-900 м3 на гектарі, в окремих
випадках 1200 м3/га. Деревина високоякісна, смоляних ходів не
має, без'ядрова, легко обробляється. Текстура характеризується
рівномірністю річних кілець, якщо дерево виростає без різких
коливань повноти насадження. За показниками якості деревина
ялиці білої близька до ялиці кавказької і переважає ялицю
сибірську. Білодеревна і рожеводеревна відмінності деревини
роблять її привабливою для використання в різних галузях.
Утворюючи потужну кореневу систему в сприятливим грунтових
умовах на гірських схилах, ялиця біла витримує значні вітрові
навантаження і забезпечує вітростійкість мішаних смерекових
деревостанів. Велике її ґрунтозахисне і водорегулююче значення.
Проте сучасний стан ялицевих лісів незадовільний. Насамперед,
різко зменшилась їх площа – до 90 тис. га. На Івано-Франківщині,
наприклад, територія насаджень з перевагою в складі ялиці
скоротилась в 5 разів. Продуктивність ялиці становить в Карпатах
лише 50-55% від серединьоможливого потенціалу. Біологічний стан
лісів, їх продуктивність погіршуються через поширення хвороб,
викликаних іржастим раком кореневою губкою, трутовиками. Звідси
зниження товарності насаджень, часті буреломи.
Основною причиною різкого зменшення площі ялиці були суцільні
рубки, які протипоказані біоекологічним властивостям цієї
породи. Природне поновлення ялиці в чистих і мішаних
деревостанах під наметом лісу цілком задовільне, його кількість
досягає 20-70 тисяч штук на гектарі і розміщене, переважно, у
“вікнах” розміром 30-15 м в діаметрі. Але тіневитривалий,
малостійкий до заморозків (масово промерзає верхівкова брунька),
з повільним ростом ж перші молоді роки (до зімкнення крон)
підріст ялиці погано переносить умови відкритої площі на зрубах
і масово гине.
Застосування суцільних рубок на великих площах призвело до
заміни мішаних дубово-буково-ялицевих, ялицево-букових і
смереково-ялицево-букових деревостанів на чисті і змішані з
малоцінними породами ліси. На відміну від бука і смереки, ялиця
характеризується уповільненим ростом в перше 10-ліття. Посаджені
на зрубі сіянці приживлюються не менше 2 років, і до 7-8-річного
віку їх приріст невеликий. Лише у віці 9-10 років саджанці ялиці
досягають висоти, яка перевищує висоту травостою. Проте висока
тіневитривалість ялиці, дозволяє їй виживати при сумісному
виростанні, з породами, які характеризуються більшою енергією
росту в цей період. На щастя, почав діяти Закон України "Про
мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах у
ялицево-букових лісах Карпатського регіону" та інші нормативні
акти природокористування.
Немалої шкоди відновленню ялиці завдають громадяни, які перед
Новим роком масово самовільно вирубують найкращі деревця в
молодих насадженнях ялиці. А нечисленна лісова охорона
неспроможна: захистити кожну ділянку лісу. Для задоволення
потреб краян, лісництва щорічно в грудні заготовляють велику
кількість (на Івано-Франківщині близько 50 тис. штук) ялинок при
виконанні доглядових рубок, вибираючи ті, без яких можна
обійтись, створюючи цим самим більш сприятливі умови для росту
відібраних екземплярів, кращих за складовими ознаками
біологічної стійкості та продуктивності. Отже, можна
цивілізовано і санкціоновано та у злагоді з природою вирішити цю
порівняно нескладну проблему.
Турбуючись про стан ялицевих насаджень науковці УкрНДІгірліс
впродовж останніх трьох років провели дослідження і розробили
комплекс господарських заходів до реалізації програми "Ялиця".
Розроблені заходи націлюють, насамперед, на раціональне
використання природного поновлення ялиці і створення часткових
мішаних із застосуванням ретельного догляду протягом 5-6 років.
Поряд з проведенням науково обгрунтованих, заходів боротьби з
хворобами ялиці велика увага приділяється поліпшенню насіннєвої
справи та організації елітного насінництва. Так, в лісах Карпат
вже виділені на площі 1269 га 24 генетичні резервати, 59,6 га
постійних лісонасіннєвих ділянок і 16,7 га плюс-насаджень та
відібрано 210 плюс-дерев. А в Коломийському держлісгоспі
практики і науковці лабораторії лісової селекції, насінництва та
інтродукції УкрНДІгірліс створили на площі 20,3 га насіннєву
клонову плантацію ялиці, на якій вирощується високоцінне
насіння.
Великі резерви підвищення продуктивності і стійкості ялицевих
лісів криються в реконструкції малоцінінних лісових насаджень і
деревно-чагарникових угруповань. Матеріали останнього
лісовпорядкування засвідчують незмінність тенденції наявності
досить великої площі реконструктивного фонду, яка за останні 15
років практично не змінилась. Орієнтовні підрахунки дають
підставу стверджувати, що нині в формації ялицевих лісів
нараховується близько 65% реконструктивного фонду всіх
категорій, в яких, з огляду на невідповідність корінним типам
деревостанів, малу продуктивність і низьку повноту в
межах0,3-0,4, бажано поступово провести, реконструкцію.
Відзначимо, проте, що серед похідних насаджень переважають
угруповання з головних і цінних порід - смереки, бука, явора,
інших порід. Малоцінні деревостани граба, берези, осики, верби
займають 10-11% вкритої лісом площі реконструктивного фонду.
Похідні насадження а головних і цінних порід планується
дотримати до віку головної рубки. Малоцінні, переважно молоді
насадження граба, берези, осики, верби, вільхи, лабільні і
вражені хворобами сосняки, а також пошкоджені вітровалами і
буреломами деревостани та зріджені насадження підлягають
виправленню першочергово. Проте обсяги цих робіт поки що
недостатні. Адже проведення реконструкції насаджень і
деревно-чагарникових угруповань на площі 480 га, яке запланувало
лісовпорядкування на поточний ревізійний період в Карпатах, не
може задовольнити потреб раціонального лісового господарства.
В реконструктивному фонді Львівщини, зокрема в Старосамбірському
ДЛМГ, Самбірському і Турківському ДЛГ, значне місце займають
лабільні похідні насадження, сосни звичайної, створені в минулий
період на зрубах у свіжій, вологій суяличині і яличині. Невеликі
площі сосняків є також на землях колишнього
сільськогосподарського користування. Так, лише в
Старосамбірському ДЛМГ нараховується близько 4,5 тисячі гектарів
сосняків, 70% яких мають достатню кількість життєздатного
підросту ялиці з домішкою смереки і 25% - рідкого підросту цих
порід. Нині ці насадження, середній вік яких переважно 50-80
років, стали об'єктами реконструктивних заходів. Так, в
Спаському лісництві цього ж підприємства після суцільної рубки
60-річного сосняку із зімкнутістю 0,6 на зрубі сформувалось
ялицеве, з домішкою смереки і бука насадження віком 25-35 років,
в складі якого 80% становить ялиця. Додатковими господарськими
заходами, шляхом вирубування берези, осики і верби,
забезпечується задовільний стан насадження.
Нагромаджений досвід засвідчує, що з метою забезпечення на
зрубах сосняків повноцінного і рівномірно розміщеного по площі
природного поновлення ялиці, бука і супутніх порід, необхідно
ширше застосовувати способи сприяння природному поновленню:
належне зріджування намету деревостану, мінералізація поверхні
грунту, зріджування підліску, підсів підготовленого насіння і
заборона випасання худоби.
Лише дбайливе використання кожної лісової ділянки у формації
ялицевих лісів, які найбільше потерпіли від діяльності людини,
забезпечує розширення площі під ялицею і трансформацію
розладнаних її деревостанів у високопродуктивні і стійкі ліси.
Ананій Гаврусевич, старший науковий співробітник УкрНДІгірліс
ім. П.С. Пастернака, кандидат сільськогосподарських наук.
Матеріал надано деревооробним порталом www.derevo.info
|
|
