 |
Велика
родина
Родина букових є чи не найбільшою з листопадних та
вічнозелених велетнів на Землі. До неї належить рід дубів (Quercus),
що об’єднує близько 600 (за іншими даними, 450 видів),
здебільшого, мешканців помірних та тропічних поясів Північної
півкулі. Крім того, відомо ще 200 археологічних видів, знайдених
в третичних відкладах крейдяного періоду. Найбільш стародавнім
центром походження дуба є південно-східна Азія. Але видова та
формова різноманітність спостерігається більше в Північній та
Центральній Америці, де, вочевидь, і в наші часи продовжується
еволюція.
Завершеними «родоначальниками» вважається близько 20 корінних
видів (в Євразії) та 50 інтродукованих, що ростуть в Європі (9
із них – в Червоній книзі). У Карпатах проф. С.М.Стойко знайшов
5 основних видів дуба: звичайний, скельний, бургундський,
венгерський, пухнастий. Масивні лісоутворення формують два види:
дуб звичайний (Q.robur) та скельний, або гірський (Q.montana)*.
Загальна площа цих лісів складає 86 тис. га. Всі вони,
переважно, штучні.Природні ліси збереглися невеликими осередками
в Закарпатті (в урочищі «Атак» на Берегівщині, «Сухий потік» –
біля Ужгорода, дубовий гай – біля с. Округа в Буштинському
держлісгоспі, ялиновий дубняк з дуба скельного в ур. «Темпа» –
поблизу В.Бичкова, острівні реліктові діброви в Ставенському,
Туря-Реметському, Жденівському лісництвах.
Наукові розробки проводились за такими напрямками: інтродукція,
створення географічних культур та селекційних клонових
плантацій, з одночасною перевіркою результатів в
дослідно-виробничих культурах.
У Мукачівському держлісгоспі, наприклад, майже півсторіччя тому
закладено унікальний об’єкт – дендропарк на площі 50 га (ур. «Березінка»),
де, зокрема, маємо значну групу перспективних дубів (17 видів),
висаджених в 1959-1957 роках. Усі вони вже давно плодоносять.
Серед них: червоний, болотний, пухнастий, грузинський, пильчатий,
корковий, мінливий, крупнопилковий, мушмулолистий та інші. На
жаль, цю колекцію надалі продовжувати нікому. А цікаво було б
інтродукувати такі ендеміки, як імеретинський, Гартвіса, а також
далекосхідні (монгольський, зубчатий) і, нарешті, карпатські
ендеміки (віргінський, Далешампе, бургундський, фрайнетто,
венгерський) та інші. Відомо, що селекціонери вже отримали
цікаві гібриди з швидким ростом (в 1,5 раза швидша від
звичайного). При цьому за висхідний матеріал слугували дуб
звичайний, сидячеквітковий, корковий, крупнопилковий,
крупноплодний. Відібрано крупноплодні форми дуба звичайного
(Закарпатський та Воронезький кліматипи), в яких маса жолудя в
три рази більша, ніж у інших.
У 1976 році під керівництвом проф. І.М.Патлая (виконавець В.І.Гніденко)
на Закарпатській лісодослідній станції закладено географічні
культури дуба звичайного на площі 12 га. З метою лісонасіннєвого
випробування та визначення оптимальних варіантів висаджено 25
кліматипів. Спостереження велися до 1991 року, допоки ділянку не
«приватизували» під дачні лісосади.
Лісове господарство в дубових лісах, як і в інших угрупуваннях,
завше велося в Карпатах на типологічній основі. Основне
лісівниче значення мають дуб звичайний і скельний. Виділено лише
9 типів лісу. Найбільш поширені з них свіжі й вологі грабові
судіброви і діброви – 52,7 тис. га, в тому числі з дубом
скельним – 8,9 тис. га.
Слід відзначити, що за останні 60-70 років площа дубових лісів в
Карпатах зменшилась втричі, і ця тенденція зберігається. Причина
– невідрегульовані головні рубки, а також різкий перепад
гідрокліматичних умов. Явище депресії в європейській частині
ареалу, в тому числі в Україні, за останні роки (починаючи з
20-х) повторювались приблизно дев’ять разів, тобто раз на 10-12
років, особливо сильно – через 25-30.
Дуб звичайний – порода досить консервативна, і вважається
екологічно стійкою, якщо не спостерігається різких змін
середовища. Досить зимостійкий, типовий мезотроф,
нітрофосфорофіл, як і всі дуби, середньосвітлолюбивий (полюбляє
«шубу»). Найбільшої продуктивності досягає у вологих дібровах на
алювіальних ґрунтах та дерново-буроземних суглинках. Оптимальні
умови – на абсолютних позначках 300-500 м над рівнем моря.
Дуб скельний – кальцієфіл, менш вимогливий до ґрунтів, росте на
щебнюватих південних схилах, посухостійкий. На перезволожених
ділянках не росте. Уникає кислих та засолених місць.
Залежно від категорії лісокультурної площі, пропонуються
суцільні, або часткові типи культур, визначається їх склад,
схеми змішування та густота посадок, з лісівничо-обґрунтованим
сполученням головних, супутніх та чагарникових порід. Насамперед
треба враховувати енергію росту. Густота, здебільшого – 4-5 тис.
шт. на 1 га. Розміщення – рядами, кулісами, ланками, групами.
Щоб запобігти конкуренції сусідів, останнє доцільно на частково
відновлюваних вирубках. Як засвідчила практика, чисті культури
менш стійкі, частіше хворіють. У Закарпатті розроблено вдалі
типи змішаних дубово-каштанових, дубово-платанових,
дубово-модринових, дубово-дуглазієвих культур, з домішкою липи,
клена гостролистого, яблуні, черешні, береки. На Прикарпатті
лісоводи вважають доцільним змішувати дуб звичайний із ялицею
білою. Остання сприяє формуванню прямих стовбурів у дуба та
кращому очищенню від бокових гілок. Цільовий склад таких культур
6-7 Д 3-4 Яц.
У деревно-чагарникових типах пропонують вводити найбільш широкий
асортимент компонентів: калину, ліщину, бузину чорну, глід,
свидину, бруслину, жовту акацію, кизил, мушмулу. Сіянці дуба, як
головної породи, за кількістю потрібно вводити не менше 50
(породи-супутники складають 10), решта – чагарники.
Як і раніше, великий успіх мають посівні культури. Посіви жолудя
– тільки ранньовесняні, накільченим насінням в лунки, з
розміщенням лунок через 20-30 см, по 2-3 в кожне посівне місце.
Норма висіву на гектар – 120-180 кг найкращого жолудя,
використовуючи місцеві врожаї. Догляд за культурами – обережне
розпушування ґрунту та обжинки.
На нашу думку, дослідницька і практична робота в лісі – це
безперервний пошук. Щоб успішно розпочати і продовжити його,
потрібно, передусім, припинити суцільні рубки в дібровах, та,
мабуть і в інших типах лісу, створити сприятливі можливості
лісоводам.
Віктор ГНІДЕНКО,
кандидат сільськогосподарських наук.
м. Мукачеве
Матеріал надано деревооробним порталом www.derevo.info
|
|
