 |
Лісосічним роботам сучасну
екотехнічну лісозаготівельну технологію.
Вчені та конструктори за останні 70 років розробили значну кількість
різноманітної техніки для лісу. Понад півстоліття перед розробниками ставили
завдання – підвищити продуктивність і економічну ефективність. Проте технізація
лісового комплексу не може бути самоціллю. Потрібна така техніка, яка,
спричиняючи в процесі її експлуатації екологічні руйнації, водночас спроможна
зменшувати їх до мінімумів. Отже ця техніка повинна не тільки створювати
матеріальні цінності, але й повною мірою оберігати природу.
У розвитку техніки і технологій для лісового комплексу найбільше проблем
нагромадилось в механізації заготівлі та транспортуванні деревної сировини, що
обумовлено проблемами лісовідновлення.
Особливістю сучасних агрегатних машин є їх маса (15-20 т кожної), виліт стріли (небільше
5-8 м), низька маневреність, а обертання цих машин на місці призводить до
повного розрушення структури грунту. До кінця розробки лісосіки вся територія
вирубки покривається глибокими коліями і волоками, на місці яких залишається
мінералізований обезструктурений грунт.
До цього додаються порубочні залишки, що становлять 15-20% від початкового
обсягу деревної маси: пні в переважній більшості не вкладаються в той стандарт,
вимога якого зводиться до 1/3 діаметра.
Вихід з положення може бути знайденим при реалізації комплексу заходів у трьох
напрямках – організаційному, технологічному та технічному.
Організаційний шлях – уникнення штучного відокремлення лісокористування від
лісовідновлення, які є “двома сторонами одної медалі”. Їх потрібно розглядати як
єдине ціле. Об’єми лісовідновлення і, відповідно, витрати на лісові культури
знаходяться в прямій залежності від якості лісосічних робіт.
Технологічні та технічні напрямки тісно пов’язані між собою. При цьому первинним
є технологія. Прогресивні технології можуть стати надбанням виробництва за
наявності техніки та обладнання світового рівня.
Світовою та вітчизняною практикою доведені переваги поступових рубок в декілька
прийомів, а також заготівля та вивезення деревини в окремих випадках не в
стовбурах, а сортиментами. Переваги цієї технології – збереження до 80% підросту
головних порід; зведення до мінімуму зміни порід на другорядні, виразне
скорочення обсягу лісовідновлювальних робіт. Отже, поступові рубки це – еколого-,
енерго- і ресурсозаощадлива технологія. Проте та технологія, яка реалізується за
допомогою агрегатних машин на гусеничному ходу (ЛП-19А, ЛП-18А), які створені
для суцільних рубок, втрачає всі свої переваги і є навіть шкідлива, оскільки
деревостану, що залишається, наносяться значні пошкодження (обдирання кори,
зламування дерев, їх звалювання з кореневою системою тощо).
Щоб застосувати технологію поступових рубок, необхідна
спеціальна екотехніка, а саме: багатоопераційні, неметалоємні,
високопрохідні, легкокеровані, енергонасичені та зберігаючі
підріст і грунт машини, обладнані гідроманіпуляторами з вилітом
стріли 10-12 м. Цим вимогам відповідають
звалювально-розкряжовувальні машини або харвестери і форвардери
чи сортиментовози на колісному ходу.
Освоєння лісосировинних ресурсів деяких гірських районів
здійснюється переважно на схилах, доступних для тракторного
трелювання, а крутосхилі стиглі лісові масиви досить часто
залишаються недоторканими. В той же час при використанні
тракторів з одного гектара лісової площі зноситься від 150 до
600 кубометрів родючих грунтів, а за 3-4 ходки трактор майже
повністю знищує грунтовий покрів.
Останнім часом поряд з подальшим удосконаленням
канатно-підвісних пристроїв для внутрілісосічного
транспортування деревної сировини в Карпатському регіоні
повертаються до невиправдано забутого гужового трелювання. У
порівнянні з 1990-м роком поголів’я коней збільшилось в 1,8 раза
і складає понад 8 тисяч голів. До речі, зауважимо, в Швеції до
виконання трелювальних операцій залучають 30 тис. голів, а в
Австрії – 400 тис.
Вимогам екотехнічного транспортування деревної сировини з
гірської лісосіки більше відповідає гелікоптерне її переміщення
безпосередньо від місць звалювання дров. Однак використання
гелікоптерів стримується значними питомими витратами. Отже, для
освоєння гірських лісосік в Карпатському регіоні рекомендуються
як мобільні короткодистанційні канатні установки, так і канатні
установки з проміжними опорами.
Принагідно наголошу на тому, що в Україні до цих пір ще не
отримали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове
формування породного складу лісосировинних баз довкола
целюлозно-паперових виробництв.
Т. Шкіря
Завідувач кафедри технології та обладнання
лісопромислового виробництва Укр ДЛТУ.
www.derevo.info |
|
